.RU

Іспанія - Англія 1:2 - Спецпроект журналіста І письменника володимира кулеби, що виходить в укрінформі щомісяця

Іспанія - Англія 1:2


Амансіо, 47 - Пітерс, 55; Хантер, 82.

Болгарія - Італія 3:2

Котков, 11-пен.; Дерменджиєв, 66; Жеков, 73 - Пенєв, 60-авт.; Праті, 83.

Італія - Болгарія 2:0

Праті, 14; Доменгіни, 55.

Франція - Югославія 1:1

Ді-Налло, 78 - Мусемич, 66.

Югославія - Франція 5:1

Петкович, 3, 33; Мусемич, 12, 80; Джаїч, 13 - Ді-Налло, 34.

На 60-й хвилині Белін (Югославія) не реалізовував пенальті (поперечка).

Угорщина - СРСР 2:0

4 травня 1968 року. Будапешт. Стадіон "Непштадіон". 80 000 глядачів.

Арбітр - Л.Ван Равенс (Голландія).

Угорщина: Фатер, Новак, Шоймоші, Іхас, К.Месей (к), Сюч, Фазекаш, Гереч, З.Варга, Я.Фаркаш, Ракоші.

Тренер: К.Шош.

СРСР: Кавазашвілі, Аничкін, Шестерньов (к), Хурцилава, Істомін, Капличний, Воронін, Численко, Банишевський, Стрельцов, Малофеєв.

Тренер: М. Якушин.

Голи: Фаркаш, 22 (1:0); Гереч, 84 (2:0).

СРСР - Угорщина 3:0

11 травня 1968 року. Москва. ЦС ім.В.І.Леніна. 103 000 глядачів.

Арбітр - К.Ченчер (ФРН).

СРСР: Пшеничников, Афонін, Шестерньов (к), Хурцилава, Аничкін, Капличний, Воронін, Численко, Банишевський, Бишовець, Єврюжихін.

Тренер: М. Якушин.

Угорщина: Тамаш, Новак, Іхас, К.Месей, Сюч, Шоймоші, Комора, З.Варга, Альберт (к), Я.Фаркаш, Ракоші.

Тренер: К. Шош.

Голи: Шоймоші, 22-авт. (1:0); Хурцилава, 59 (2:0); Бишовець, 73 (3:0).

ПІВФІНАЛИ: "О ВАЖКЕ ЖЕРЕБКУВАННЯ НАШЕ!"

Півфінали європейської першості відбулися у Неаполі та Флоренції. Радянській команді випала доля грати з господарями турніру в місті біля підніжжя Везувія.

Напередодні вирішальних ігор, на стадії "плей-офф", вперше було запроваджено правило гостьового гола, який оцінювався вдвічі. За неможливості застосування цієї умови міг бути призначений третій вирішальний матч, якщо обидві зацікавлені асоціації домовилися до початку другого поєдинку. В іншому разі переможець визначається жеребкування. Цю процедуру було довірено провести головному арбітру безпосередньо на стадіоні у присутності капітанів команд і представника УЄФА.

До моменту вирішальних матчів склад збірної СРСР виявився дуже послабленим. За систематичні та грубі порушення спортивного режиму (читай: за п'янки) із збірної були виведені провідні гравці - Валерій Воронін (незабаром потрапить у жахливу автокатастрофу, і лікарі його "зшиватимуть" по шматочках) та лідер нападу Едуард Стрельцов. Біда, як відомо, одна не ходить. Неприпустиме головотяпство виявили чиновники з федерації футболу, які чи то переплутали, чи взяли із стелі дати проведення фінального турніру. Вирішивши, що часу досить, ухвалили рішення першу збірну направити в Остраву на матч відбіркового олімпійського турніру зі збірною Чехословакії. Йшов 1968-й рік, і відносини між двома країнами були надто напруженими. Господарі зустріли гостей з підвищеною мотивацією. Захисник господарів Хагара навмисно завдав удару в коліно Ігорю Численку. Від цієї травми той так і не видужав, розпрощавшись з футболом у 29 років. Надовго вибули провідні захисники Хурцилава і Аничкін. За словами очевидців та учасників цієї "гри", чехословацькі футболісти плювали в обличчя, навмисно завдавали травми, щипали нишком - знали, що усе минеться безкарно. Люди у штатському, які прибули зі збірною СРСР, дали наказ: на грубощі не відповідати ні в якому разі! Не було у збірній і київського динамівця Йожефа Сабо. Після товариського матчу зі збірною Бельгії (1:0, Сабо, 90-а хв.) він спересердя шпурнув брудну футболку в обличчя одному з тренерів, за що був дискваліфікований федерацією футболу.

Такою була обстановка перед матчем Італія - СРСР. Незважаючи на несамовиту підтримку італійців гарячими "тиффозі" Неаполя, з перших хвилин ініціативою заволоділи гості. Дуже добре зіграв у тому матчі зазвичай нестабільний Геннадій Єврюжихін. Московський динамівець заслужив найвищу оцінку італійської преси серед гравців обох команд. Якби не улюбленець неаполітанської публіки Діно Дзофф, що замінив Енріко Альбертозі, невідомо, чим це усе б закінчилося.

Все-таки італійці ініціативу перехопили. На цей момент дуже грамотно діяв капітан команди, центральний захисник Альберт Шестерньов, повністю забезпечував надійність в обороні. До того ж діяв технічно: заволодівши м'ячем, не відбивав абикуди, а точно віддавав партнерам, намагаючись почати атаку. Кілька разів збірну СРСР виручив голкіпер Юрій Пшеничников - одноклубник Шестерньова по ЦСКА.

У другому таймі чудовий момент мав найкращий серед італійців Джанні Ривера, але Пшеничников сміливим кидком у ноги не дав форварду пробити з лінії воріт. Остання чверть години минула вже з перевагою збірної СРСР. На хороші ударні позиції вирвалися Єврюжихін та Геннадій Логофет, двічі потужно бив по воротах Олександр Ленєв. Але основний час так і закінчився - 0:0.

Овертайм почався з атак радянської команди. Італійці відбилися і провели ряд контратак. Доля зустрічі могла вирішитися під саму завісу. Єврюжихін прорвався по флангу і завдав здалека потужнього удару. М'яч, однак, пролетів у півметра від штанги. Якби він потрапив у ворота, був би гол, оскільки Дзофф на удар Єврюжихіна зреагувати не встигав. І тут же італійці могли добитися успіху. Потужної сили удару завдав Доменгині - м'яч, на щастя, влучив у штангу, яка, здавалося, затремтіла.

За новими правилами потрібно було визначати переможця жеребкуванням. До суддівської кімнати було запрошено капітанів команд - Шестерньова і Факетті, трьох арбітрів матчу і представника УЄФА іспанця Агустина Пухоля.

Ось як цю ситуацію у своїх спогадах описує Михайло Якушин:

"Я всіма правдами і неправдами також пробрався в це приміщення. Іноземні учасники жеребкування здивовано поглядали на мене, але так і не здогадавшись, хто я такий, приступили до офіційної процедури. Спочатку визначили, якою монетою кидати жереб - італійською або французькою. Обрали французьку. Арбітр Пухоль запитує у Шестерньова, який бік монети обирає він. Я за цей час встиг уважно оглянути монету і помітив, що один її бік, званий "фігурою", трохи випуклий. Оскільки в дитинстві я захоплювався грою "орел або решка", то зрозумів, що шансів на те, що монета впаде вгору випуклим боком, значно більше. Підказую Шестерньову: "Обирай фігуру!". Він стоїть як остовпілий. Я йому: "Фігуру!". А він перебуває у стані прострації і нічого не чує. Пухолю набридло чекати, і він звернувся до Факетті - обирай, мовляв, ти. Італієць відразу зрозумів, у чому справа, і вимовив: "Фігура!". Пухоль підкинув монету, вона впала на підлогу і пролунав урочистий крик Факетті: "Фігура!". Італійці вийшли у фінал чемпіонату Європи".

Згадує відомий футбольний статистик Костянтин Єсенін:

"Обирай фігуру", - крикнув Якушин Шестерньову. Але капітана збірної СРСР, в чому він згодом зізнався, поставило у свого роду правець: "нібито чую, що Михеїч кричить, а зробити нічого не можу". Судді чекати на відповідь набридло, і той звернувся до Факетті, який чи то зметикував, що до чого, чи то потрапив випадково... "Фігура" і випала. Так Італія опинилася у фіналі, а СРСР - за його бортом.

Обери Шестерньов "фігуру", і срібні медалі у нас в кишені, а там, згодом, і на золоті замахнутися можна: з югославами у той час ми все-таки вдало грали. Італійські газети серед радісних заголовків визнали у такому жеребкуванні Божу волю - свого роду компенсацію за те, що вистояли проти суперника, який перевершував їх кількістю. Для нашої збірної цей фінал чотирьох був визнаний надто невдалим. У двох матчах ми не забили жодного м'яча. У грі за третє місце поступилися з рахунком 0:2 англійцям. Михайло Якушин, хоч і не відразу, але був відправлений у відставку. Четвертий рядок на континенті не влаштовував чиновників від спорту. По правді кажучи, і уболівальники не вважали його досягненням після найяскравішої перемоги над збірною Угорщини.

Та й чи можна було особливо тішитися, коли відзначалися на полі Стрельцов, Шестерньов, Пономарьов, Хурцилава, Бишовець, а трохи раніше Воронін! На той момент це були гравці світового класу. І цей чемпіонат, як виявилося, був передостанньою можливістю ще раз чогось добитися у Європі в ХХ столітті. Оскільки у 1972 році збірна СРСР, яка залишилася другою, була, як і будь-яка інша європейська збірна того часу, на порядок нижчою за німців. А більше, крім як у 1988 році, на чемпіонатах Європи у нас нічого не виходило"

Тодішній президент Федерації футболу Італії Артеміо Франкі відзначив: "Збірна Італії заслужила перемогу, але збірна СРСР не заслужила поразки". Радянській команді можна було тільки поспівчувати - вона залишилася єдиною в історії європейської першості командою, кому зарахували поразку за допомогою жеребкування у вигляді монетки "з фігурою".

Вже за сумною традицією поразка була варта Михайлу Якушину місця тренера. Після чемпіонату Європи йому ще дали провести дві товариських зустрічі, після чого голова Федерації футболу СРСР Валентин Гранаткін під час особистої зустрічі повідомив, що "зі збірною треба зав'язувати".

"УПУЩЕНА ВИГОДА" - так можна назвати поразку радянської збірної в матчі за третє місце від англійців - 0:2. Зазвичай, після такої трагічної кінцівки з італійцями важко було відійти - і гравцям, і тренерам. Ось як згадує ту гру старший тренер збірної СРСР Михайло Якушин:

"Матч за третє місце з англійцями, в складі яких було вісім чемпіонів світу, ми програли - 0:2. І настрій у команди не найкращий був, і я ще дав промашку - доручив Істоміну персональну опіку Боббі Чарльтона. Виходив з гарних фізичних даних Істоміна, але знав його не дуже добре, а виявилося, що за ігровим мисленням він, звичайно, не суперник Чарльтону. Той всю гру і зробив… Потім вже запросив мене до себе голова федерації футболу Валентин Гранаткін, оголосив - як я зрозумів, не тільки від свого імені: "Ну що, Михей, закінчувати будемо зі збірною?" Що я міг відповісти на запитання, в якому вже містилася відповідь. Адже знав, на що йду. Добре, хоч не вахтер оголосив про відставку, як Віктору Маслову колись…"

"ЦУКЕРОЧКА" ВІД ДРАГАНА ДЖАЇЧА. Не менш напруженим і цікавим видався другий півфінальний матч, в якому зійшлися югослави й англійці. Обидві команди на переповненому стадіоні у Флоренції показали динамічний, швидкісний і комбінаційний футбол. Перед зустріччю роль фаворита відводилася британцям, однак молода команда югославів ні в чому чемпіону світу не поступалася.

Райко Мітіч зумів налагодити сувору гру в обороні, а дебютант Мірко Павлович - нейтралізувати самого Боббі Чарльтона. Головною ж дійовою особою матчу став лівий форвард югославів Драган Джаїч. Мов нерухомих, обводив він англійських захисників - чемпіонів світу, викликаючи неймовірне захоплення флорентійської публіки. Гордон Бенкс - наступник Льва Яшина по збірній Європи і світу - трудився, не покладаючи рук.

Нестримний Джаїч і приніс югославам перемогу за п'ять хвилин до фінального свистка. Перебуваючи в оточенні суперників, він віртуозно прийняв пущений верхом м'яч на груди, скинув на ногу і потужно пробив під перекладину. На все про все пішли лічені секунди.

Цю першість можна із 100-відсотковою упевненістю назвати тріумфом 22-річного югослава Драгана Джаїча. Йому не вистачило лише везіння. Ось висловлювання про нього журналу "Футбол мегезин": "Це, безсумнівно, один з королів дриблінгу... У нього найбільш невичерпний запас найрізноманітніших прийомів обведення й обманних рухів, які він виконує невимушено, без видимого зусилля. Щоб уявити собі цю справді диявольську майстерність Джаїча, досить пригадати один з епізодів матчу Англія - Югославія. Йшов другий тайм. Рахунок був нульовим. Черговий "концерт" Джаїча. Каскад фінтів. Три англійці позаду. Попереду, як скеля, виріс Мур. Невловимий фінт югослава. Дезорієнтований Мур втрачає рівновага і падає. Шлях вільний".

На фото: лідер збірної Югославії Драган Джаїч.

Після зустрічі зазвичай скупий на компліменти наставник англійців Альф Рамсей назвав цей гол "цукерочкою". Чемпіони світу були настільки засмучені, що один з них - півзахисник Алан Маллері - грубо атакував Трівича і був видалений з поля. Хавбек "Тоттенхема" увійшов в історію англійського і європейського футболу, ставши першим видаленим гравцем збірної Англії в міжнародних зустрічах і першим футболістом, видаленим у фіналах чемпіонатів Європи.

КОМЕНТАР АРКАДІЯ ГАЛИНСЬКОГО:

"Відтоді як Рамсея було піднесено в дворянське звання (за перемогу збірної Англії на світовому чемпіонаті 1966 року), багато футбольних журналістів іменують його не інакше як сером Альфом Рамсеєм. Але дарований королевою титул не додав особливого благородства його висловлюванням. Після повернення з мексиканського чемпіонату світу, відповідаючи на запитання журналістів, які прискіпливо з'ясовували причини невдач англійської команди, Рамсей не витримав і відповів: "Є люди, які уміють з гідністю програвати. Я до них не належу!" І це факт. У 1968 році, коли збірна Англії зазнала поразки у півфіналі чемпіонату Європи від Югославії, тренер англійців заявив журналістам, що до фіналу вийшли не ті, хто мав у ньому грати. Звання чемпіона Європи, на його думку, повинні були розіграти збірні Англії і Радянського Союзу. Однак яким би утішним не був для нашої збірної відгук сера Альфа Рамсея, його не можна вважати хоч скільки-небудь спортивним.

Звичайно, в принципі англійці могли виграти у югославів, а наші футболісти - перемогти італійських. В історії обох команд це бувало. Але ж не виграли цього разу, не перемогли! Спортивне ж ставлення до результату змагань - це передусім ставлення етичне. Рамсею в 1968 році, безумовно, було не дуже приємно, що збірна Англії, володіючи титулом чемпіона світу, посіла в Європі лише третє місце. Та що поробиш, самі умови (а якщо хочете, і діалектика спорту) такі: якщо команда виграла чемпіонат – чи то світу, чи континенту, країни і т. д., - вона перебуває у відповідному чемпіонському званні до закінчення наступних змагань такого ж масштабу. Навіть якщо змінився весь її склад, змінилися тренери. Така домовленість, що передує всякому чемпіонату. Але це, зрозуміло, зовсім не означає, що до закінчення нових змагань переможці минулих років дійсно є найкращими, найсильнішими в країні, на континенті, в світі. Титул чемпіона - плата за заслуги. І ще, звичайно, відомий стимул на майбутнє. Але не більше того. Адже недаремно мовлять, що завоювати чемпіонство легше, ніж його відстояти.

Півфінальні матчі чемпіонату Європи 1968 року Італія - СРСР і Югославія - Англія закінчилися перемогою італійців і югославів. Італійцям, правда, не вдалося перемогти збірну СРСР у безпосередній боротьбі, їм посміхнулася доля. Англійці ж програли югославам, як кажуть, за всіма статтями, начисто…"

ІТАЛІЙСЬКИЙ ФІНАЛ: З ДРУГОЇ СПРОБИ.

Цей фінал! 8 червня 1968 року на "Стадіо Олімпіко" в Римі, у присутності 60 тисяч глядачів, зустрілися дві найкращі збірні турніру - Італії і Югославії. Переповнений стадіон в Римі, що чимось нагадував сковорідку, розпечену до межі знаменитими "тіффозі". З першого ж торкання м'яча зав'язалася гостра, безкомпромісна, повна видовищної естетики боротьба двох шкіл: імпровізації і феєричній техніці югославів італійці протипоставити організовану, збалансовану у всіх лініях гру, до речі, що базується на високій майстерності і не менш витонченій техніці.

Італійці відразу ж рвонули на ворота "югів", відчувалося, що "Скуадра адзурра" скучила за великими перемогами. І ось вже Іліє Пантеліч рятує команду після гострого виходу капітана господарів поля Дж. Факкетті. Перша невдача підстерегла італійців майже відразу ж - на п'ятій хвилині травму отримав їх кращий форвард Джанні Рівера, через якого, власне, йшла вся гра. У зв'язку з тим, що заміни польових гравців тоді не дозволялися, збірній Італії практично весь матч довелося грати вдесятьох.

Стримавши натиск, "юги" поступово перехоплюють ініціативу. У ці хвилини найбільші неприємності для італійців йшли від форварда Добрівоє Трівича, який раз за разом виходив на ворота Дзоффа. Одного разу Трівича відверто завалили в штрафній, однак швейцарський арбітр Готфрід Дінст пенальті не призначив. Відповідно своєму партнеру грав і Драган Джаїч, який діяв як би із засідки, з другого ешелону, чим поставив у глухий кут оборону італійців. Він-то і відкрив рахунок у матчі, вчасно зреагувавши на прострільну передачу з краю.
2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.